Життя після року :)

Ох, як я сумую за нашим блогом! Бракувало часу, щоб сісти і згадати всі ті моменти, якими нас тішить наша донечка. Дивлюся останні пости і розумію як колись було все по-іншому і як сильно Дарунька змінилася. Можливо всього вже і не згадати але хоч деякі моменти запишемо для історії J.

І так по-порядку:
1. вже три місяці ми живемо в новій квартирі, а це означає що в Дарусі є своя, велика кімната. Кімнатка так тішить око – сонячна сторона, ітажерка з іграшками, полички з книжками, ляльки, ліжечко, веселі дитячі шторки… те про що я мріяла для Даруні J.
2. про забавлянки. Даруся просто захоплюється книжечками – читати, дивитися малюнки, слухати що там фантазують ті, що коментують малюнки в книжечці улюблена справа. Нова фішка – заколисувати ляльки. Даринка бере лялю на руки, колише і говорить а-а-а-а-а. Складання пірамідок – пройдений етап J. І супер-мега захоплення – посудка. Коли ми побачили перший раз як Даруня готує їсти просто були вражені з того, як вона все копіює. Значить так, вона сідає на підлогу, розставляє посуду, мішає ложкою, п’є з горнятка, накриває кришкою каструльку…
3. В словниковому запасі Дарусі – мама, баба, діді (дідо), тата (тато), дааа (дай, і крім цього вона витягує ручку і зжимає кулачок. Найчастіше це можна побачити коли Даруня підбігає до печеня і каже «дааа») і купу всяких вигуків в різних емоціях
4. Після того,як Даринка зробила перші кроки їй потрібно було тиждень для того щоб розходитися. А потім почалося! Даруся не ходить а бігає. Абсолютно впевнено біжить з одного місця в інше, нічого її не зупинить. Навіть інколи двері чи стіна. Тому в перший місць появлялися синячки то з одного то з другого боку. Дуже цікаво було спостерігати як Даруся набирається впевненості і як вона справлялася з тим, коли постійно падала – буц, сіла, сперлася на ручки, підняла дупку, стала на ножки, випрямилася, побігла, буц…
5. Навики. Привіт, па-па – махає ручкою. Цьом-цьом складає губки в трубочку і голосно цьмокає. І вже навчилася цілувати рукою і махати – такий собі повітряний поцілунок. Як тільки вона розуміє що ми кудись збираємося, то сідає біля дверей і починає натягувати на ножки своє взуття. Показує яка вона грана і велика – гладить себе по голові і піднімає високо руки до гори. На стіні в Даринки є великі наклейки тваринок і вона вже їх відрізняє. Коли ми кажемо слоник – вона біжить до слоника, коли жирафа – до жирафи… Ще Даринка розказує казку «Сорока-ворона» - водить пальчиком по руці і найцікавіший момент для неї це «фурр-фур полетіли», Даруня махає руками і сміється.

І ще багато всього іншого про що буде пізніше J.