Подорожні записки -1

Ось і я (тато Даринки) спробую щось написати на блозі нашої донечки. Неперевершений автор блогу попросила мене написати про наші автомобільні подорожі Критом. Отже, після тижня адаптації в режимі їжа-море-їжа-сон-басейн-їжа-танці-сон, ми взяли на прокат симпатичного пижика, карту, печиво для Дарусі і вирушили у подорож! Маршрут прокладали так, щоб було цікаво всім, і дорослим і малим. Наперед можу сказати, що Даруся, яка почала подорожувати в машині з 2-х місяців, протягом подорожі почувала себе як рибка в Крітському морі :).
З цією неперевершеною рибкою-мандрівницею ми відвідали такі місця:
Кноський палац царя Міноя - перша наша зупинка і одна з найбільш захоплюючих. Це була можливість побачити рівень розвитку мінойської цивілізації (2000 р. до н.є.), відчути дух їхньої величі, полазити з Дариною по каменях, яким 4 тис. років. Вже тоді в них були, напевно перші в світі, системи природнього освітлення, вентиляції, водопостачання, каналізації (!), дороги! І звісно знаменитий лабіринт Мінотавра (шкода самого Мінотавра не застали).
Знайомство з столицею Криту ми почали з венеціанської фортеці, яка стоїть в порту. Даринка побігала прохолодними коридорами фортеці і ми поїхали в центр Іракліону на обід. Поки ми шукали місце для парковки, Даринка заснула, але дякуючи візочку, який позичив нам Єгорчик, ми все-таки погуляли містом і пообідали.
Після Іракліону ми вирушили на схід острова, заглиблюючись всередину, в гірську місцевість. Ми піднімались все вище і вище по дуже крутих серпантинах, які вели нас на висоту близько 1 тис. м. Час від часу на задньому сидінні я чув мекання Даринки, що означало наявність кіз біля дороги. Часом кози дозволяли собі виходити на дорогу і ми зупинялись та розглядали їх зблизька. Високо в горах ми відвідали жіночий монастир в селі Кера. Там знаходиться чудотворна ікона Божої Матері, яка протягом турецького панування неодноразово викрадалась в Стамбул, але дивним чином поверталася в монастир.
Проїхавши перевал ми потрапили на плоскогір’я Лассіті, аграрний центр Кріту з тисячами білосніжних вітряків, яке знаходиться на висоті 850 м. Ми проїжджали тоненькою дорогою крізь мальовничі села з тавернами та біло-синіми будинками, біля яких сиділи старенькі критяни. Було дуже колоритно... Тут ми заїхали в печеру Діктеа Антро, де за легендами народився батько богів, Зевс. Від парковки до входу в печеру було добрих пів години крутого підйому, який Даруся вдало провела на руках і плечах тата, який почував себе в цей момент справжнім осликом (яких на цій дорозі було багато). Сама печера являла собою величезну дірку в скалі (150 м) зі здоровенними сталагмітами і сталактитами. Спочатку було страшно, але тільки не Дарусі J Їй подобалось пищати і слухати своє ехо, постійно тягнула ручки, щоб порухати сталактити. Ось такою була перша в житті Дарусі пещера.
Попивши фрешу з щойно вирощених в Лассіті апельсин, ми вирушили додому, в наше село Балі. По дорозі були знову круті гори, красиві села, кози на дорозі, оливки, груші, персики та лимони, які росли просто біля дороги!
Перший день нашої автомобільної екскурсії пройшов на ура і нам всім трьом дуже сподобалось! Про другий день подорожі читайте в наступних постах!