Ой, хто-хто Миколая любить….

Ну все, свята почалися! В нашій родині почалася казка за тиждень до

ножночі, коли ходить св. Миколай. Ми почали розмовляти на тему хто був чемний, хто що доброго зробив в цьому році і що кому хочеться від св. Миколая. Дарусік у всьому такприймала активну участь. Особливо в процесі прикрашання ялинки. Ми разом доставали прикраси, потім вона подавала їх мені і я вішала на ялинку. Невимовні емоції почалися коли ми увімкнули гірлянду. Даринка сама навчилася переключати світло, щоб воно мигало, світилося, мінялося в кольорах. І від цього процесу в неї аж дух перехоплювало – веселилася, усміхалася, притупувала ногами.

А вже 18 грудня почав ходити св. Миколай до нас приїхав в гості братик Данилко з мамою і бабусею. Даруся його зустрічала дуже радісно і голосно аж Данилко спочатку розгубився. Потім вони

так мило бавилися. Цікаво було спостерігати як Даринка намагалася завоювати увагу Данилка водила його за ручку, показувала іграшки, стрибала перед ним . А потім прийшла

хресна мама Орися, дядько Остап, Данилко і Марто. Іііі, сталося чудо! Пролунав дзвінок, діти почали бігти до дверей а там….. ПОДАРУНКИ. Був такий голосний і приємний шум – кожен розгортав і розглядав свій подарунок дивувався і радів.
19 грудня Даринка розбудила нас і ми відразу побігли шукати подарунки. Даринка спочатку дістала свій – дошку на якій можна писати маркерами і причіпляти магніти а потім мами і тата. Все це супроводжувалася заливним

чарівним сміхом Дарусіка. І так продовжувалося два дні – бабуся і дідусь передали від Миколая санки, хресний тато – книжку, іграшки… навіть до наших сусідів Миколай заходив і перед іграшку. Даринка зробила багато хорошого за 2010 рік і тому св. Миколай був дуууже щедрим!