Ням-ням

Вже цілий місяць Даринка експериментує з різною їжею. То, напевно, прийшов час записати, що ми вже попробували і як це було.
І їсти також потрібно вчитися! Коли ми перший раз дали попробувати Даринці печене яблуко, вона пересувала його по ротику, висувала на зовні, бавилася язичком з цією пюрешкою. Треба було бачити, як ми їй показували що потрібно смоктати, жувати, ковтати. Всі ці спроби щось впхнути в ротик важко назвати годуванням. Це, скоріше, було дійство, яке мало зацікавити Дару самим процесом. О, а як ми старалися! Співали, смішили, гууууууукали, гаааааакали. Тато взагалі відмітився – він стрибав, танцював, махав іграшками… щоб тільки Даруся відкрила рот. Було весело всім!
І от у нас вже є прогрес. Коли ми годуємо зараз Даринку то вона вже присмоктує, рухає ротиком (ніби кусає) і ковтає. Правда появився новий екстрім. Тепер Дарі стало цікаво,що ж там все таки в тарілці. Тому вона любить засунути руки в тарілку, добре в тому поколупатися, потім намазати цю їду на лице і витерти руки об себе. І ще одна фішка, коли їсти більше не хоче - з повним ротом каші починає сопіти і вся ця смакота фонтаном розлітається з рота. Ну і буває таке – готуєш, перетираєш ту їжу, підбігаєш до кріселка де сидить Даруся, тикаєш ложечкою, а вона закрила губки ніби на замок і постогує з закритим ротом. Повний облом.
В нашому раціоні назбиралося яблуко, банан, гарбуз, цвітна капуста, морква і каші (гречана, рисова, кукурудзяна). І улюблена перекуска Дарусі - смоктати сухарик чи бублик бо там можна випробувати свої зубки і нашкрябати собі трохи їжі.