Непосидючка

Даринка стала справжня непосидючка. Втримати на одному місці її майже неможливо. А все це тому, що тепер вона вміє повзати і стояти. При цьому ключове – стояти, а повзати це допоміжне, потрібне для того щоб стати.
Передісторія. Приблизно тиждень назад ми з таким захопленням дивилися як Даруся проповзла через кімнату. Їй завжди було важко розібратися з руками, не могла зрозуміти як їх переставляти синхронно з ногами. І тут, на нашу здивування, вона преспокійно переповзла через кімнату. Ми ухали, ахали, а Дара спокійно на нас подивилися, ніби це вона так з народження робить. От ту і почалося різне заманювання – іграшки відставляємо на велику відстань, тапками, які вона любить погризти, махаємо, гукаємо її з іншої кімнати. І все це, переважно, даремно. Даруся піднімає своє дупку, щоб поповзти за одної умови – побачила щось, до чого можна обпертися, щоб стати на ножки.
Перші рази Дара стала в своєму ліжечку. Але тоді це було так обережненько, на мізинчиках, на пів присядки. Тепер вона хапається за поручні і моментально стає на ножки. Крім того вона крокує з одного кінця ліжка в інший, тримаючись «бортіка». Зараз Даруся не може всидіти, вона піднімається кожної секунди, ні, двічі за секунду. Тримається всього що попало – подушка, крісло, чиїсь ноги, ліжко, мамина голова, татів живіт, будь-яка іграшка… Кульмінацією стояння цього тижня стало піднімання з сидячого положення в стояче тримаючись лодонями за дзеркало шафи. Можливо, Даринка собі уявила що це дівчинка з дзеркала підняла її за ручки :).
О, згадала кумедну історію. Значить так – приблизно 22.00. Ми покупали Дарусю, погодували, вложили і пішли пити на кухню чай. Такі задоволені собою, що зі всім справилися. І тут чуємо легенький сміх. Заходимо в кімнату, а наша Даруня стоїть в ліжечку і сушить зубки (тобто, сміється) :).